Національний заповідник « Поле Берестецької битви» (Национальный заповедник «Поле Берестецкой битвы»)

«Поле Берестецької битви» зламало геть усі стереотипні поняття про заповідники. Адже переважна більшість туристів звикли сприймати заповідні зони виключно як природоохоронні, а тут – охороняють історію, дух, істину, за яку декілька сторіч тому склав голови козацько-патріотичний цвіт України. 

Унікальність заповідника

Ось у чому унікальність заповідника – тут бережуть історію, яку протягом століть намагаються спотворити недруги. Правдива історія – не зубр, не усурійський тигр, проте, її треба охороняти не менш прискіпливо, бо щезне. А без неї – ніяк.Так, він не схожий на інші, хоч має на своїй території чимало мальовничих пейзажів та багато історичних споруд. Основа-основ «Поля» – аура незламності та непокори, яка панує над цією місциною з того самого періоду – з літа 1651 року, коли боронити свою землю від шляхти вийшли усі, хто міг тримати в руках зброю та бачив сенс у визвольній боротьбі. А це були не лише військові тих часів, козаки, але й звичайнісінькі селяни. 30 000 з них не повернулося додому. Майже всі.

Як на цій тереторії з'явився музей?

Влітку 1908 року один із жителів сусідніх сіл, обробляючи свій лан, знайшов не багато, не мало – 16 козацьких шабель та 32 мушкети (їх і тепер можна побачити серед експозиції).

Далі був збір коштів, побудова Георгіївського храму та підземного шляху між двома церквами й саркофагу, де покояться останки захисників.

Проте, незважаючи на унікальність території та споруд, кожна нова влада, що приходила на цю землю, нехтувала пам’ятками та зневажала їх, перетворюючи храми то на конюшню, то на кролеферму.

Стабільність у музеї настала у 60-х роках минулого століття, коли йому був повернутий статус історичного пам’ятника.


(«Поле Берестецкой битвы» сломало сплошь стереотипные представления о заповедниках. Ведь подавляющее большинство туристов привыкли воспринимать заповедные зоны исключительно как природоохранные, а здесь - охраняют историю, дух, истину, за которую несколько столетий назад погибали казаки в Украине.

Уникальность заповедника

Вот в чем уникальность заповедника - здесь хранят историю, которую на протяжении веков пытаются исказить недруги. Правдивая история - не зубр, а не уссурийский тигр, однако, ее надо охранять менее тщательно, потому что исчезнет. А без нее - нияк. Да, он не похож на другие, хотя имеет на своей территории немало живописных пейзажей и много исторических сооружений. Основа-основ «Поля» - аура несокрушимости и неповиновения, которая господствует над этим местом с того же периода - с лета 1651 года, когда защищать свою землю от шляхты вышли все, кто мог держать в руках оружие и видел смысл в освободительной борьбе. А это были не только военные тех времен, казаки, но и обычные крестьяне. 30000 из них не вернулись домой. Почти все.

С чего все начиналось

Летом 1908 года один из жителей соседних сел, обрабатывая свое поле, нашел ни много, ни мало - 16 казацких сабель и 32 мушкеты (их и сейчас можно увидеть среди экспозиции).

Далее был сбор средств, построение Георгиевского храма и подземного пути между двумя церквями и саркофага, где покоятся останки защитников.

Однако, несмотря на уникальность территории и сооружений, каждая новая власть, которая приходила на эту землю, пренебрегала памятниками и презирала их, превращая храмы то на конюшню, то на кролеферму.

Стабильность в музее наступила в 60-х годах прошлого века, когда ему был возвращен статус исторического памятника.)

4
1
× Пришло новое сообщение